Відгук на книжку «Хлюсь та інші» Лесі Ворониної

      У мене в руках  книжка «Хлюсь та інші» Лесі Ворониної. Як завжди гортаю сторінки, розглядаю малюнки. Привертає увагу  один  з перших : в  гнізді сидить письменниця (це її робоче місце) , біля неї – голубий папуга, а нижче -  якась дивовижна істота . У мене  зразу ж  виникає  бажання дізнатися про героїв книжки, захотілося прочитати всі історії.

      Хто ж такий Хлюсь? Виявляється, це водяничок, який відкрив дівчинці Мар’янці таємницю підводної печери. Чому саме Мар’янці? Бо вона любила рідну природу, річку свого дитинства Стугну,  була фантазеркою. Саме ця дівчинка могла врятувати від забруднення річку Стугну.

      Наші герої попадають в пастку до  Подвійного, напівлюдини – напіврибини, який мав псевдонім Оселедець. Ця почвара хотіла знищити ріки, озера, перетворити їх на суцільний оселедцевий рай. Але  Мар’яна перемагає потвору, хлюпнувши на неї джерельною водою.

      Як бачимо, добро, як завжди, перемагає зло. Та  й без доброго ставлення до навколишнього світу, мабуть, не народилася б така чудова казка,  як «Хлюсь та інші».

      В наступній історії «Пригоди голубого папуги» розповідається про папугу Антося,  якого бабуся навчила говорити. Але Антосеві                                                                                                   приснився сон, що кіт Кузьма хоче його з’їсти, і він тікає.. Потрапивши  в метро,  Антось зустрічається з тваринами, які або набридли людям ,  або  їх «забули» перевезти на нову квартиру.

      З оповідання «Таємниця чорного озера» ми дізналися про дивовижних істот – прибульців з космосу Круця та Дрона, які розповіли про небезпечну міжгалактичну подорож. Білі жаби насправді – прибульці з іншої планети. Сплять вони головою донизу, щоб зберегти вічну молодість.

      Отже, світ, в якому ми живемо, незвичайний. Треба тільки уважніше придивитися. Можливо,  і ми побачимо маленьких кумедних чарівних істот, які посміхнуться -  і нам стане радісніше жити.